Тарас Малкович народився 15 січня 1988 року в Києві. Поет, перекладач. Стипендіат програми Фулбрайта в Колумбійському університеті Нью-Йорку, де досліджував сучасну американську поезію. Захистив дисертацію з проблематики українського та світового кіноперекладу.

Вірші Тараса перекладалися польською, англійською, німецькою, болгарською та російською мовами. Автор-упорядник антології “Сновиди” (2010). Автор збірки поезій “Той хто любить довгі слова” (2013). Упорядкував антологію молодої поезії США у власних українських перекладах (2016).

“Долання тиші - це як долання незручної паузи між двома людьми: коли мусиш знайти правильні слова, чи зробити правильний крок просто зараз - бо вже за мить буде пізно, бо наступної такої миті може вже й не настати. Скористатися миттю тиші, щоб за мить цю тишу подолати. Потрібними словами відчинити собі двері у те, що раніше здавалося недосяжним”.

Сторінка Тараса у Фейсбук: https://www.facebook.com/taras.malkovych

Про вірш:

Вірш "Рух дверей" увійшов до поетичної збірки Тараса Малковича "Той хто любить довгі слова" (2013). Відтоді неодноразово виконувався як частина аудіопоетичного перформенсу разом з Жене Слов'яном і Богуславом Поляком, а також нещодавно опублікований у англомовній поетичній збірці Тараса Малковича "Name Over", що вийшла 2017-го року у Нью-Йорку у видавництві "Underground Books".

***

Рух дверей, нiби чоловiк стогне увi снi.
В абсолютнiй тишi я неспокiйно перечiкував,
доки вiдчиненi дверi зачинять, а отже
вищий тембр стогону перетече у стогiн куди басовитіший.
Я уявляв чоловiка, який ще в дитинствi, загравшись у хованки,
заховався за непримiтнi дверцята
десь у затьмянiлому кутку квартири.
Дивувався проте, чому його не знаходили так довго.
Нiхто так i не глянув у той куток, а чоловiк заснув
і з часом просто врiс у дверi; i ось тепер
чуються його стогони:
вiдiмкнеш двері – стогiн тонший, радiснiший,
нiби чоловiк бачить, що дверi вiдчинено i вiн вiльний.
А коли дверi знову зачиняють –
чоловiк басовито, по-невiльницьки простогнює,
нiби востаннє.
I я, не витримавши, скрикую:
Чоловiче, вiчний швейцаре, врослий у дверi,
прокинься, я не хочу нi бiгти до мiсця жмурок,
нi стукати, нi кричати нiкому про твою появу,
але я знайшов тебе, чоловiче,
всi тебе покинули, а я знайшов.
Прокинься, я прийшов щоб
розмурувати тебе з дверей
і змастити їх
власним голосом.

***

Автор: Тарас Малкович
Голос: Юрій Юдин
Актори: Євген Насадюк, Максим Остяк, Юрій Юдин

TOP